Інклюзивна освіта
Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою.
Визнання прав такої людини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування людей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.
Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім людям брати участь у всіх програмах.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права людини на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання людини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в навчальному середовищі та поза його межами.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію людей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для людей з особливими потребами.
Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що:
- Всі люди мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.
- Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх студентів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.
- Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.
- Громадяни з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між студентами з особливими потребами та їхніми ровесниками.
Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі люди з особливими освітніми потребами, які навчаються у навчальних закладах.
Переваги інклюзивної освіти:
для людей з особливими освітніми потребами:
- Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток людини.
- Ровесники відіграють роль моделей для людей з особливими освітніми потребами.
- Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
- Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси людини.
- У людей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.
для інших студентів:
- Студенти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
- Студенти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
- Студенти вчаться співробітництву.
- Студенти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
для викладачів та фахівців:
- Викладачі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості студентів.
- Викладачі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові студентів з урахуванням їхньої індивідуальності.
- Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати людей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима студента.
